Останній джміль (з І. Буніна)

Оксамитовий    джміль,    золотисте    опліччя*,
Як    тягуче    виводиш    чарівною    струною!
Ти    чому    залітаєш      в      житло      чоловіче
І    неначе    сумуєш    зі    мною?

За    вікном    теплі    дні,    золоті    швидкоплинні,
Непомітно    і    тихо    минають    вони,
Політай,    погуди    -    і    в    сухій    конюшині,
На    поду́шці    червоній    засни.

Не    дано́    тобі    знати    думи    людської,
Що    давно    вже    пустіють    поля...
Забере    скоро    вітер    холодний    з    собою
Золотого    сухого    джмеля!
 
                                             *  опліччя  -  металеві  пластини,  які  захищали
                                                   плечі  воїна  древньої  Русі  в  бою.
                                                   О.Кононенко  "Українська  міфологія.  Зброя.  Ритуали.  Обереги."  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860206
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2020
автор: Колосок Олександр