Бовтало човен, а ми не чули.
Весь світ котився в тартарари,
Терпіло людство, стискало скули,
Але стояло в підніжжі гори.
Ніхто не крикнув: "Гайда нагору!"
Ніхто не зліз зі своїх возів.
Адже всім першим дарують фору,
Та жоден долю таку не хотів.
Тріщали шви і рвались поволі,
Куйовдив вітер рабів систем.
Ніхто не бачив за межі поля
І жили всі лиш теперішнім днем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860337
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2020
автор: Андрій Конопко