Ми не спали, ми снились
В унісон із пекучим світанком.
Тихо сонце криваве сльозилось
Й голосило сво́ю шарманку.
Ми не спали, ми чули,
Як жалобно сміялися діти,
Як назавжди злипалися зсуви,
Що давали надію хоч щось зрозуміти.
Ми не спали, ми все бажали
Забути, забутись, заснути.
Та видають нам гострі кинджали
Й між нами окреслюють гострі ку́ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860377
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2020
автор: Гарніцька Анастасія