Із ніг збивають, ніби струм,
Масштаби катастроф і горя...
Мабуть, маленьке кенгуру
Вродилося в недобру пору...
Прийшло в недобрий час доби,
Коли Землі судомить тіло...
Чи Бог тебе не долюбив
В людській подобі?.. Закипіли
Вулканами земні хребти,
Підняли рівень океани...
Чому мовчиш, мій Боже Ти,
Коли життя земне - на грані?
В недобрий час бездумних дій
Людської логіки й науки
Хтось втратив назавжди свій дім...
Згубив хтось совість, як перуку...
Хтось залишився на війні...
А інший - з неї не виходив,
Бо наяву, як в чорнім сні -
Війна у кожнім серці бродить...
Червоне полум'я вогню
Нові сьогодні креслить межі...
Палає Дім і не до сну
В час Австралійської пожежі...
Зішли, О, Божечку, дощу,
Отам, де дим вростає в небо!
Аби вогонь пекельний вщух...
Куди ж ми, Господи, без Тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860608
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2020
автор: Сонячна Принцеса