Моя журба не ходить по хатах,
жовтавість не розтрушує осінню.
Вона тремтить тихенько на вустах,
або летить за мною тихо тінню.
Куди їй йти? Довкола – пустота,
посаджена на трон двоногим стадом.
Із нею дружить тільки самота,
та пригощає чаєм з шоколадом.
У темний час людської глухоти
журбі уже не треба небокраю,
Хоча у снах цвітуть іще сади,
і птах співочий на гілля сідає.
малюнок Томаш Ален Копера
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860672
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 08.01.2020
автор: rutzt