Ніхто не має часу, і тільки час має всіх.
Ніхто не знає долі, і тільки доля знає всіх.
Де правди корінець, якщо стеблина волі ледь видніє.
Чому життя кінець нам шле нові надії.
Як віра стримує й кидає в прірву без вагань.
Як сонця світло й сяйво місяця полярні.
Закрити б джерело одвічних нарікань
Великим корком приторних бажань.
Ідеї дивовижні й геніальні…
Де все, що так було потрібне нам…
Завершилось новим початком!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860685
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2020
автор: савко