Сядь біля мене, послухай останню казку.
світ за вікном занадто крихкий, ненадійний,
але ти знаєш, хлопче, одного разу
раптом закінчаться всі стрілянини і війни:
масштабні й малі,
у Сирії та Філіппінах,
у тебе в Донецьку,
в Судані і Сомалі,
у Тріполі та Бенгазі…
і з того часу
кров на землі заростатиме дикою м'ятою.
бо ж від кордонів незвіданої Кірибаті
й далі на захід до берегів Аляски
більше не будуть вбивати –
ось тобі, хлопче, моя остання казка.
завтра
посвята.
***
Ніч на порозі. ніч тобі світ відкриє.
місяць натще́серце лигай, і стане чужою
кожна легенда моя. заховаєш у скриню
ігри та іграшки. матимеш справжню зброю!
видадуть в повню.
що тобі твої солдатики?
що тобі щезники?
будеш сьогодні вбивати
своїх незнайомих ровесників.
все безкоштовно,
а може й заплатять.
що тобі схованки, лови, котики-миші?
ворон, баштан, воробей – захищайся і бийся.
просто коли все у друзки розсиплеться – виживи!
хочеш, втікай,
хочеш, ховайся,
хочеш, молися.
та пригадай по словах «отче наш» – саме в повню,
хтось із твоїх у агонії цілився в бога:
куля ввійшла у скроню і вийшла зі скроні,
тож куди краще – просто дивитись під ноги.
***
Ось тобі пам'ять, молитва, девіз, новина:
раз. два.
раз. два.
світ батогом (а чи пряником?) гонить у спину.
раз. два.
раз. два.
та якось весною зіб'ється твоя хода.
і скажеш:
два з половиною,
два з четвертиною,
два з волосиною…
і пригадаєш на три
все, про що ти говорив,
що бог – то забутий ти,
який вміє бачити сни,
збирає проміння у ранець,
ніколи не знав війни
і про АГС-17.
Так після тривалої ночі
під сіре відлуння наказів
згадаєш, мій любий хлопчику,
нашу
останню
казку.
[i]Більше віршів за посиланням [url="http://gerda-soniash.com/"]Вірші українською[/url] та в [url="http://gerda-soniash.com/"]Інстаграм[/url].[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860856
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2020
автор: Герда Соняш