Сотня літ пронеслась, як далекі громи́
Над землею, синами забутою,
Як свистіла шрапнель і гармати ревли
У засніженім полі під Крутами.
Як блисну́ли багнети холодним вогнем
Перед лавами, тісно зімкну́тими,
Народилась тоді Україна нова́
У засніженім полі під Крутами.
Захистити не зможеш Вітчизну свою
Словесами, сльозами й спокутами,
Бо не плакали ті, у страшному бою,
У засніженім полі під Крутами.
Скільки раз підіймались і падали ми,
Залишалися й далі закутими,
На граблі наступали і знову ішли,
Як в засніженім полі під Крутами.
Обирали не тих, довіряли не тим,
Скреготіли зубами стисну́тими,
Але іноді блискала наша зоря,
Як в засніженім полі під Крутами.
Підіймемося знову і знову підем
Під знаменами, ввись розгорну́тими,
Як ішли оті хлопці, у тому бою,
У засніженім полі під Крутами.
1.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2020
автор: Олександр Шевченко