Йшла по полю я тай стрітила вербичку.
Полюбила як свою сестричку!
Чом змарніло твоє миле личко? –
Бо не можу я дійти до річки…
А якби росла я біля річки,
я б вклонялася, водичку пила,
посміхалося б зелене личко –
без водички доля всім не мила!
Хто життя чужині довіряє,
той щасливої не має долі!
Вічно йде, завжди чогось шукає,
як моя вербичка серед поля…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860996
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 11.01.2020
автор: Саша Чорнобіла