Щоразу в блакитні вдивляюся очі
Як виникне раптом нестерпне бажання
Чугайстром гайнути лихим серед ночі
Й дощем увірватись в твій дім до світання
Цим шарпанням вітру дверей безупинно
Цим грюканням в шиби за вихором стрімко -
Туманом повзу… у темряві лину
До тебе тягнусь у кожну шпаринку
ДмухнУ на комині в жевріючу свічку
Схилюсь над тобою… уві сні посміхнешся…
Присниться тобі як у темну цю нічку
Чугайстра шаленого враз доторкнешся
Душею і тілом, що з ним воєдино
Зіллються, забувши про сором і втому
Так сильно, брутально, пекельно, нестримно …
У ніжних обіймах заснувши потому
І кожна клітинка обох в дикім танці
До хрипу у грудях буде волати
Без пам’яті, тями, раптовим коханцям :
- Кохати! Кохати! Кохати! Кохати!
І тіла палкого чи кожну краплину
Хай п’ють… і на двох тамуючи спрагу
Жагу до життя, з гіркого полину
З полону душі, не знаючи страху…
Спливає вже ніч… у вікно зазирає
Світанок, що ллється промінням своїм…
В туман загорнуши тебе колисає
Чугайстер, що миттю розчиниться в нім
І з ним я піду, обернусь на порозі
Розтану, що й подихом анітелень
І втілюсь колючим кущем при дорозі
Стежині, якою ти йтимеш удень…
Щоб очі ці бачити, зіткані з неба,
Стрімких водоспадів, прозорих озер
Й Чугайстром в думках летіти до тебе…
Перекотиполем….. бодай хоч тепер…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861075
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2020
автор: kriwoy