***
Не з усіма життя пряме й відверте,
бо таємниці береже свої,
але коли втямуєш власну смертність,
інакше будеш жити на землі.
Бо той, кому зійшла пересторога,
хто ледь відчув холодність небуття,
біжить мерщій за милістю до Бога,
хоч і не знав про нього за життя.
Легку чи невблаганну маєш долю,
радій, що ти під небом і живеш,
а не по ньому синьому, на волі,
у безтілесності своїй пливеш.
Тож кожну мить живи, як мить останню,
пробач усім, хто слабкість виявляв,
вчись мужності у мужніх, нездоланних
і, дякуй Богу за усе, що мав.
Бо ні одна жива душа не знає
чи є той спокій, що назвали раєм…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861129
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2020
автор: Саша Чорнобіла