Так обережно падав перший сніг,
Сніжинки, мов маленькі балерини.
Здавалось, навіть чула їхній сміх.
Вітри, немов невтомні пілігрими,
Завили контрабасом в унісон,
Сніжинки притиснулись до землиці,
Вдягли її у хутряний хітон,
Такий як в білосніжної левиці.
Лежали, міцно-міцно обнялись
І слухали низькі й високі ноти,
Коли у небі зорі зайнялись –
Вітри враз подобрішали на дотик.
Залишили собі напівтони,
Співали тихо «Місячну сонату»,
Вже бачили сніжинки треті сни,
Морозну квітку, жаль, без аромату
Намалював художник на вікні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861297
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.01.2020
автор: Шостацька Людмила