Весна
Горять вогні аеропорту,
сідають з неба літаки,
як голки виплітають вправно
барвистим променем нитки.
Славетний красень, порт небесний -
Донбаський урбанічний рай.
Вогнів Донецька ясні очі -
шахтарський непокірний край.
Він всіх сплітав своїм завзяттям
і славним духом трударя,
допоки підлі ситі свині
не здерли килим з вівтаря.
Зима
Багряне місиво на злеті,
горить вогнем ворожий БМП,
лежить козак у вишиванці -
піддів під камуфльоване ХБ.
Він молодий, та де там – юний,
уламком вирвало плече.
Вже не болить його нічого
та в грудях більше не пече.
Горять вогні неначе сльози,
течуть струмочки с кіптяви
і тільки грабають ворони
російских мертвих вояків.
І бриє хвиля вибухова
Твердий скалічений метал,
і чути знов кацапську мову -
ідуть спецназівці в навал.
За тим умовним рубіконом
стоїть бетонний сірий склеп,
а звідти кулі сиплять градом,
жнуть норовливих наче серп.
Там плоть скувала силу духу
безстрашних доблесних бійців,
не буде там назад ні кроку,
нема там підлих й брехунів.
Не кіборги, не із металу,
а з крові, честі і плоті.
Вони - Орли! Не є із сталі.
Вони - могутні та живі!
Та доки є той дух козацький,
Ти будеш матінко жива.
Єднайся, вільна Україно,
Щоб жити вічно у віках!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2020
автор: Олег Крушельницький