Ти не дивись так сумно в далі
За той далекий небокрай
Очей сумним ножем печалі
Не край так серденько не край.
Можливо там за небокраєм
Ти бачиш Відень чи Париж
Повір, там теж немає раю
Облиш сумні думки, облиш.
Ти не кидай свої Карпати
Бо сум людський не має меж
За рідним краєм сумувати
Ти у Парижі будеш теж.
А в снах своїх побачиш з Відня
Карпатських гір зелену вись
І ту любов що мати рідна
В житті дала тобі колись.
І всім я хочу побажати
Те що ще здавна повелось
Щоб рідну землю покидати
Вам у житті не довелось.
Надвірна
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861426
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський