кохаю тебе, дурепу,
хоч, може, і сам - придурок
і затхлим смердючим склепом
під дуууже тонажним муром
здається цей світ без тебе...
а ти - Все чудово!- регочеш,
хоч, може, і є потреба,
й так само, як я ти хочеш
"забити" на всі образи
послати у дупу тони,
щоби стугоніти разом,
як локомотив з вагоном,
та... гордість твоя і впертість
й моя невсипуща дурість...
нам легше було б померти,
бо я ж, блін, великий пуриць*,
а ти - невкохать принцеса,
манірна й, капець, чутлива
і правимо дивну месу,
в онлайні, отак, наживо.
слова - то цупке батіжжя
і ляпаси, як цілунки...
О, Так! Ти мені - в міжніжжя,
ох, відьмо моя, чаклунко...
а я - навідліг з правиці,
в підставлені вдало губи,
о феє моя білолиця,
о, доле моя, о згубо...
люблю я тебе, дурепу,
хоч, може, і сам придурок,
я здохну, я лусну, репну
без тебе... чи диким туром
ревітиму до світання,
мочитиму простирадла,
таке воно, бл..дь, кохання -
приємне й болюче, падло
Великий пуриць - людина з високим... як українською "самомнение"??? ото саме воно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2020
автор: Котигорошко