Іще закриті очі,
А вже дзвіночок стукає:"Вставай".
Де побувала я цієї ночі?
Так солодко- блаженно...
Може рай?
Очей не відкриваю.
"Не просинатись би повік"-
Вже вкотре думка прилітає.
Та ба,неначе камені спадають в душу,
Від легкості розтанув слід,
В земне тяжіння падать мушу.
Цей сум за втраченим
Так розриває душу...
І осадом спускається на дно.
Приходить розуміння,
Що "там", що "тут"-не всеодно.
"Там"-це літати в небесах,
"Тут"-спотикатись об каміння.
І "тут", і "там"-
Як маятник,
Людські створіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861601
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2020
автор: NikitTa