Бери...бери лиш руками
Голодну і спраглу мене.
Пручайся від себе думками,
Тікай бо вже се не мине.
Зоходь зі свойого порогу.
Плетись ,поки сонце не згасне.
Заходь за обрив виднокола.
Там тіні кохання погаснуть.
Нехай те причинне уявство,
Що думкою в тобі багріє
Не тліє, не вмре, не погасне,
А тихо собі шаленіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861700
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: olenka99