Народ не можу зрозуміти:
Де мудрість міг він загубити?
Мов стадо по життю бредуть,
Куди ведуть - туди й ідуть!
Коли будь-кого ображають,
Або щось в нього забирають,
Ніхто на те не зголоситься -
Він буде якось борониться.
Що мали - зараз поламали,
Приватизація сказали...
У всіх все просто відняли,
Свободу, кажуть, нам дали.
Але тут важче стало жити,
Хоч можна все тепер купити.
Та де роботу нам знайти,
Адже за все плати й плати!
Чи зможемо дітей підняти
Та за батьками доглядати?
Тут зайди й покидьки панують,
Як шкідники господарюють...
Оті, хто вкрасти все зуміли,
Нічого так і не створили.
Лиш залишки розпродають,
Куди країну й нас ведуть?
Покірно люди все знесли,
Як вівці до кошари йшли:
Хоч втратили усі чимало,
Та порівну-ж в них відбирали!
До чого все це призведе?
Межа терпіння, гідність де?
Усе в нас треба поміняти,
Якщо не хочем вимирати...
(з російської) 14/1/2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861704
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Федір Трох