Не можу надивитись на красу,
Радію, що живу у цьому краї,
Любов до нього я в душі несу,
Землі такої, як Волинь - немає.
Плакучі верби п’ють із джерела,
Лелеки біля кожної хатини.
Тут наче казка знову ожила,
Висять червоні китяги калини.
Волинський край, де небо у льонах,
Свята краса єдина і нетлінна,
Історія закута у хрестах,
Донька землі, що зветься – Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861709
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.01.2020
автор: Віталій Назарук