***
ваші очі то сумні, то веселі,
всміхаються сонцю і плачуть дощем
ще міцніша любов, тільки різні оселі –
ви на небі, а ми під небом. Живем.
Крізь занадто пекучий смуток,
як учора все – лагідність дотиків, слів…
Ми допоки приречені на розлуку.
Втіха – пам’ять, музей найдорожчих скарбів.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862003
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2020
автор: Саша Чорнобіла