Твої обійми душу не лікують
Тепер вже ні, лиш холод із віків.
Бо близкості немає, ти не чуєш,
Коли вовки завиють з почуттів
І кігтями видряпують всю душу.
Біль добре свої кігті нагострив...
Відчужені, а я згорати мушу
У новім дні усмішкою - пролий...
Цілющі сльози світ свого зречення
Знімки кайдани звички почуттів
І може вже мої тоді упадуть
Так тихо розумінням, не схотів...
І новий день туманами затягне
Терпкі жалі, минуле не вернеш
А зараз стало відліком нестерпним,
Коханням, що в собі лишень несеш ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862038
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: Квітка))