Нарешті я у себе повернулась.
Щось здумаю – радію мов дитя.
Було що? – не збагну. Добре – минулось.
Неначе врізалась в чуже життя.
В якому робиться все як годиться.
Кому годиться? Якщо всі сумні.
Душа прагне сховатися десь в лісі,
А мусиш гамселитися в юрбі.
Ще й маєш слідкувати за обличчям,
Щоб в задоволенні було воно.
Скінчилось. Розпливлися протиріччя.
Моє життя – реальність. Не кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862076
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.01.2020
автор: Пісаренчиха