Як же ж гидко, боляче безмірно –
Глитаї́ загнуздують вітри.
Кожен день із присмаком офірним
Як прости́біг* маємо згори.
Полічи, панотче, грошенята,
Що тримає висохлий п’ястук.
Душу чуй у тілі-казематі –
Виє, кріпка, начебто ярчук.
Як же страшно! Долю фарбували
В однотонні зайшлі кольори.
Одвели любов до перевалу,
Погукали дідька: «Забери!
А нащо́ вона здалася люду?»
На люстерко христяться пани…
То є в нас, чи так, скажіте, всюди:
Глитаї загнуздують вітри?
прости́біг* - милостиня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862428
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2020
автор: Нея