Загубилось у часі дитинство,
Юність та́кож поли́нула в даль,
Відбувається в тім Боже дійство,
Так було́ й після нас буде так…
Нам дано́ проживать у цім ча́сі,
Саме зараз і тут, в тілі цім,
Й те, що ми розумієм нара́зі,
Крапля лиш в океані світі́в…
Ця людська маячня жалюгідна
Там, де гро́ші і влада – там зло,
Як іржа, точать душу негідні
Відчуття, які дав нам не Бог:
Не від Бога жадо́ба до гро́шей,
Всяка заздрість і різний обман,
Стає рідкість людина хороша,
Ніби нас поглинає туман…
Але є Божа правда на світі,
Із туману веде вона нас,
Шлях до світла не за́вжди у кві́тах,
Випробо́вує всіх і всяк час.
Посміхнеться Господь тим привітно,
Хто душею в житті не кривив
І зберіг в ній святеє дитинство,
Кожній днині він щиро радів-
Сонцю ніжному, неба блакиті,
Ясним зорям, рясному дощу,
Вітерцю і хмаркам білокрилим,
Темній ночі і світлому дню...
Від нужде́нного не відвернувся,
Не ховавсь від чужої біди,
В допомозі своїй не запнувся,
І нічого взамін не просив…
Як не прикро, але ми тут гості,
Свою ча́сточку кожен живе,
Були ді́тками, стали дорослі,
Наш до берега човен пливе…
І коли ми прича́лим додому,
Оглядатися будем назад,
Янгол з раю подасть руку то́му,
Хто багато робив добрих справ.
Стати кращими маєм можливість,
Ще є час, ми ще встигнемо це,
В світ прийшли ми з душею дитини,
Це від Бога святе острівце́.
Так, життя нас безжально гартує,
І від того душа потерпа́,
Слово ж Боже за нами варту́є,
Від нечистого нас захища.
Не чатуйте на нас, лихі па́стки,
За красою принад лиш багно,
Хай пізнають усі Божі ласки,
Хто в душі своїй має добро!
Загубилось у часі дитинство,
Юність також полинула в даль,
Відбувається в тім Боже дійство,
Так було й після нас буде так…
25.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862546
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 25.01.2020
автор: Галя Костенко