Казали, звати її Зара,
Могла ставати неймовірно вільною.
Душа її завжди співала
По волі неба,
Під струни тіла!
Надати руху сірій хмарі,
Зробити спеку, як в Сахарі миттю
Вона могла, пославши слово
В хороми неба,
Безодню моря!
Вже сіло сонце…
Запахли трави…
Вона водила
Танок свій, танок свій,
Вона співала!
У хвилях темного волосся,
У рухах тіла були ніби чари…
Думки дивилися у простір:
Літали вгору.
Не знали розмір!
Перетворитися на птаха.
Ураз розбити всі страхіття миттю
Вона могла, пославши погляд
В хороми серця,
Безодню морок!..
Вже сіло сонце…
Запахли трави…
Вона водила
Танок свій, танок свій,
Вона співала!
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86274
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.07.2008
автор: Квiтка