Вона кигиче чайкою над морем,
Підпадьомка перепілкою у полі,
В степу шугає яструбом, як горе
Ввірвалося у материнську долю.
Єдиного синочка-соколонька
Війна проклята у неї забрала,
Хоча була б невістка - мала б доньку,
Та що таке бабуся - не пізнала.
Болить її душа та кровоточить,
Не заживає з часом в серці рана.
Що жінка від життя сьогодні хоче?
Щоб матері синочків не втрачали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862920
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.01.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський