[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EAuIjxS_09E[/youtube]
Вже, ніби осінь у літах,
Повільно падає в ній листя.
Весна ж цвіте ще у очах,
Така квітуча, така чиста.
Цієї пізньої пори,
Цвіте в саду рожева вишня,
Чи принесе вона плоди,
Така красива, дивовижня?
Вона - одна перед Всевишнім,
Та часто вітер набіга.
І їй шепоче: "ти - колишня",
І в слові чується вага.
Колишня - значить просто лишня,
Давно кимсь кинута була.
Та, як на зло, квітує вишня.
У осінь квіту додала.
І пелюстки розправив пишні,
Ще мріє ягідки зростить.
Не хоче вірить, що колишня,
Плодами встигне пригостить...
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=70b32f2525dbf6e3faa5bda902ce9342&n=13&exp=1[/img]
[img]https://static9.depositphotos.com/1480128/1139/i/950/depositphotos_11392389-stock-photo-sour-cherries.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862922
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2020
автор: Н-А-Д-І-Я