Все майже задовiльно:
i в спеку, i в грозу
я равликом повiльно
iз дня у день повзу.
Вiдгризли гарну скибку
вже вiд життя роки...
Хоч рухаюсь не стрiмко,
та рухаюсь, таки.
Повзти я далi мушу,
долаючи свiй щем.
Ховаюся у мушлю
подалi вiд проблем...
А по життєвiй стежцi
багато йде людей.
Я - в равлика одежцi,
та це - не привiлей.
Скiлькох вже розтоптали,
а далi - чий черед?..
Я - непомiтний равлик,
повзу собi вперед.
Сповзаючи по схилу,
нiчого не прошу.
У розпачi безсилiм
в собi я сум ношу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862950
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 29.01.2020
автор: Денисова Елена