Моє життя вже йде на Захід,
Душа вертається на Схід.
Я просинаюсь рано вранці,
Щоб залишити в небі слід.
Мене постійно Сонце манить
Його проміння золоте.
Я знаю серце не оманить
Воно скрізь хмари проведе.
Бродив я довго у туманах,
Шукав не знайдених доріг
Та заблукав в чужих обманах,
Знайшов відчуження поріг.
Але знайшов я те що треба,
На цій зні́веченій Землі,
Це зорі ті що світять з неба
Та дикі квіти польові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2020
автор: Олег Крушельницький