І знов мете... кривавими слідами,
І рік новий синів збирає знов,
Ще наче вчора всі були із нами,
А вже сьогодні стихла їхня кров.
"За віщо, Боже? - матінка питає, -
Чому забрав до вічності небес?"
Душа його над хатою літає
І біль ятрить всередині без меж.
Він вмер за нас: за тебе і за мене,
Щоб ми жили у мирі без війни,
І щоб життя було для нас не темне
І зі смаком, мабуть, без полини.
30 січня 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863060
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2020
автор: Ruslantsio