В тиші кілька годин,
Щоб почути як дихає Бог.
І якщо ти один -
Не так страшно, напевно, і вмерти.
Залишитись ні з чим
Й не ділити цей всесвіт на двох.
Не шукати причин
Обміняти майбутнє на жертви.
Скільки сили в тобі?
Ти планету несеш на плечах!
Це тягар чи талант,
Що лоскоче оголені нерви?
По осінній траві
Ти босоніж прямуєш крізь страх -
Український атлант,
Що втрачає останні резерви.
Ти звичайний солдат,
Твоя доля - дивитись на Схід,
Де із сонцем у небо
Здіймаються кляті ракети.
І тривожний набат:
Вороги біля наших воріт!
Їх хижацькі потреби
Для нас вже давно не секрети.
І ні кроку назад,
Бо за спинами - тисячі доль.
Не зламатися важко,
І боляче втратити друга.
Пережити цей Град
І тремтіти із листям тополь,
Бо усе це інакше
Із часом повториться вдруге.
Будьте вартими тих,
Хто в окопах виборює мир.
Не словами на вітер,
А з точністю срібних секстантів!
Щоб скоріше затих
Цей пекельний палаючий вир.
І щоб Ангел-хранитель
Беріг українських атлантів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863082
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2020
автор: Олександр Гриб