До весни, до весни, до весни,-
З кожним днем нам стає усе ближче,
Стають легші і ночі, і сни,
Й журавлі ще для нас закурличуть...
Неодмінно діждемось весни,
Зацвітуть і садки, й наші лиця,
А якби ще спинили війну,
Заіскрились би очі й обличчя...
Замість снігу іде знову дощ,
Заповзає у душі нам туга...
І зробити так хочеться щось,
Затяжна щоб минулась недуга...
Щоб розвіять нахлинувший сум,
Я весну ту, далеку згадаю,
Коли крізь переповнений дух,-
Я почула від тебе - кохаю!!!
За вікном непогода і дощ,
Й вітер знову гілками колише...
Не забути оте, давнє щось,
Заважає і дощ, й вітер, й тиша...
Тиша в хаті моїй і в душі,
Щось змінити давно я не в силі...
Є лиш віра, відійдуть дощі,
А весною знов виростуть крила...
І закінчуться злі ці дощі,
Бо ж весною усе є можливе...
І тепло, і дерева, й кущі,-
Додадуть і наснаги, і сили...
До весни, до весни, до весни,
З кожним днем стає ближче і ближче...
Я молюсь, щоб не стало війни,
За дощами і сонечко блисне...
Мої думи осудить десь хтось,
Та тебе я завжди пам"ятаю...
Через час і крізь вітер і дощ,
Чую ніжне твоє я - кохаю!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863184
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 31.01.2020
автор: геометрія