Тривогам не дай затушити жаринок надії.
І мужність окремих буде ще донесена всім.
Зжувати спочатку неправда ще зможе події,
Та правда із часом розірве весь світ наче грім.
І мертві повстануть, розкажуть про власні мотиви.
І вражені будуть мільйони затуплених глав.
На винних поллються страждання як зморені зливи,
А щирі серця непорушними будуть як сплав.
Принижених здіймуть, а злети закінчаться в трощі.
Жорстоко пройдуться по всіх, хто нечесно прожив.
І та справедливість залишить наступним ще мощі,
Щоб вірив, боявся і всім що дістав, дорожив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863213
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Андрій Конопко