Синові Володимиру
і невістонці Оленці
Літ вам ... вже двадцять! А це вже й немало
для спільного в парі життя.
Двадцять минуло як вас поєднало
найкраще в житті почуття.
Це почуття було поруч із вами,
вас не лишало й на мить.
В серце одне ви з*єднались серцями,
яке здатне палко любить.
Нині на вашій з фарфору* тарелі
є в спільнім житті набуття.
Із всіх набуттів на найвищим щабелі
для вас було завжди дитя.
Вам дарував свого часу лелека
дітей не одного, а двох.
Це -- подарунок, а вам ще далеко
іти, щоб зростити обох.
І ви оцей шлях свій долаєте плідно,
вкладаючи кошти і час.
Так має й бути: колись принагідно
цей вклад запрацює й на вас.
Час швидкоплинно сягне до причалу,
де вам необхідно зійти.
Буде заважко вже бігати чвалом --
дай, Бог, хоч би йти, не повзти.
Пора ця, як правило, близиться стрімко
до вже посивілих людей.
Як ваш час настане, вам буде підтримка
від ваших дорослих дітей.
Ви ж таки гідні підтримки отої,
та й діти у вас золоті.
То й ви йдіть до дати і теж золотої,
й хай ЩАСТЯ йде з вами в путі!
09. 10. 2019р.
ПРИМІТКА. *20-річчя шлюбного життя
вважається фарфоровим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863303
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.02.2020
автор: Микола Холодов