Зажурилась у лузі калина,
Що без пари – самотня вона…
Вітер гне її, дощ періщить,
А надворі дрімає зима…
Чи зима розгубила десь чари,
Де розкидала білі сніги?
Морозець зрідка лиш пощіпає…
Бач, без снігу немає снаги!
А живому, як серцю людини,
Так потрібна снага до життя!
Неповторна ж бо кожна хвилина
Промайне… і нема вороття…
Що то є за життя без любові,
Коли світла і ласки катма?
Скам’яніє і жінка й калина,
Мов билина у полі, одна…
Чи цвістиме у лузі калина,
Коли сонця й тепла їй нема?
Чи щасливою буде та жінка,
Як без милого скніє сама?
В.Ф. - 13.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2020
автор: Веселенька Дачниця