Хоча спогадами і не треба жити, але інколи від них таке тепло, душу комусь хочеться відкрити, заховатись в щастя під крило! В нас літа ніхто не крав, але здається, в спогадах все менше тих років, там де юність й молодість сміється, гарно їм під захистом батьків! Обпікає губи перший поцілунок, в пам»яті тремтіння рук і ніг, а кохання, - наче долі подарунок, сотні мрій і тисячі доріг! Вже ніколи тих подій не повторити, пролетіло, промайнуло, відцвіло, хоча спогадами і не варто жити, але інколи від них таке тепло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863475
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.02.2020
автор: Олег Князь