Мені Вас бракує, мамо.
Давно вже й я мама, так само,
І навіть давно вже бабуся,
Та й досі, буває, спіткнуся.
«О матінко рідна!» - гукаю,
На поміч я Вас призиваю.
Без сумніву, чую підмогу
І Вашу турботу, й тривогу,
І Ваші розумні поради…
Дивлюсь на зірок міріади,
Та бачу одну в ореолі:
«Матусю, лиш Вам я про болі
Розкажу, про всякі проблеми,
Бо з Вами завжди на всі теми
Дозволю собі говорити.
Ніхто не зуміє любити
Так віддано, щиро, як мати.
Вас буде завжди бракувати».
І знову сльоза заблищала:
«Я «дякую» Вам не сказала».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863577
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2020
автор: Галина Брич