Максимові святому – і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і
ще йтимуть
найважливішим шляхом багатостраждального Йова –
присвячується…
Біда пливла – всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? –
що й низина патріархів сказала?..
І – Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог – був. Рухались – на базальтах!
– Максиме, визнаний Другим!.
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі–
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми – світила і зорі,–
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! – І – як! –
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніш!!
(З повагою до керівників нинішніх –
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
– Пішли ви всі, патріархи,– дуже середньо-земні,-
пішли ви всі президенти! –В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник – переплив
річку перед палацом –
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! – Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви – у Православ’я перебігали! –оп(?)–
засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? – оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! – схопили за руку папу Мартина! – перебігав –
Божий чоловік! – єретики темні:
одрізали руку!!..
Папі! – одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі –святому Павлу Другому – що?
дано в Москву запрошення – ? –
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести Христову Науку! –
Ви, фюрери!!..
Божі ми люди – всім, значить, руку…
Схопили Максима! – божа людина –
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице – живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!–Православ’я
перемагало!
Скільки їх – не втомлюю? –
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б – і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова –
і до Христа така!
Схопили Максима –Божа людина –
й нема язика!
Схопили Мартина – Божа дитина –
і – німий у віках…Папа – без язика..
І – Папи
не стало…
А Православ’я – тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ – полова… і Поле – полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! –
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретарзму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував –
завжди Христа – Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо – Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те – зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам'ять св.Максима-сповідника,
після причастя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863585
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 03.02.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович