Під глум віків, гонінь, зневаги
Гроза над Галичем повзла-
Імперії схрестили шпаги
В ім’я облуд, насильства, зла
Д.Горішний
Моя святиня, моя Індичина...
Твоїх віків торкнулась сивина.
Снаги твоєї з пригорщі напюсь,
Тут заснував Данило княжу Русь,
Він отав на чати рідної держави –
Воскресла Русь у ореолі слави.
Криваву змагу вів між двох мечів,
Тут збудував величний княжий Львів.
Як благодать на подвиг осінила –
Збудивсь п'ємонт - його велика сила.
Збудився дух - його глибинний кратер,
Землі твердиня -II форватер.
Родилась Бібрка княжої доби,
Земля вдягла барвисті шати.
Емблему місту виткали бобри,
БІбрка - ворота у Карпати,
Ніс кару тут боярин княжий,
Спокутував свої провини ;
Кормильчич-галицький, не вражий,
Він отав засновником місцини.
Круті вершини підпирали небо.
Кишіли в річці, плавали бобри.
Земля "едемська"...Чого це треба?
Б'є водограй в урочищі гори,
В долині поливали на бобрів –
Так починається літопис...
Давнє життя селян, ремісників
Творили Істиний часопис.
Благословилась Бібрка Нова,
Подільське плато ділить річка:
Стара, як світ, на сході є гора,
Тече Боберка, наче стрічка...
Грайливо гомонять потічки,
Щебечуть млосно західні ліси,
Стоять в зажурі дві смерічки –
Ландшафт оази дивної краси.
Господь тут людям дарував життя.
За хліб насущний -осанна БОГУ,
Неопалиме,вічне почуття,
Що освятило в храм дорогу.
Молились ревно Гесподзг монахи –
Звалі святу обитоль на горі.
На прошу люди линули,мов птахи,
Зійшов з небес Хреститель на порі.
Звелась перловка дерев'яна,
Там де -жіночий монастир ;
Розбилась доля безталанна
І канула в вогненний вир.
На незахищене містечко
Татарська ринула навала.
Косив диявол все, як гречку,
Віддавши храми на поталу.
Звитяга кличе брата,сина.
Щоб не глумилась вража зграя –
Родилась "Галицька дружина"
Й перемогла орду Мамая.
Повз Бібрку йшла центральна княжа траса,
У височінь здіймались гір каркаси.
Отеливсь гостинець Володимир –
Галич,Транзитом:Львів - на Бібрку ген...
у далеч, і митниці Державної кордон
Гостей незнаннях брав він у полон.
Слов'ян предвічна незборима сила
В кривавім герці ворогів косила.
Монголи, турки, московити, ляхи
Русь розпинали, били в дуну цвяхи.
Вели в занепад: чванство, розбрат,чвари,
Лукавий сіяв ниву зла і кари.
Навалою, мов смерч, імли чужинці,
Від малу міжусобиць і ординців
Княжий Звенигород в занепад впав,
Земля від мук стогнала,біль волав...
Шукав опори князь у боротьбі,
Та кожен клеїв вигоду собі.
Сам Папа Римський Русь коронував,
Проте... підтримки королю не дав.
На древній спраглій галицькій землі
Бої гриміли , вили ковилі .
Йшла рать чужинська,йшли князі,бояри,
Ординців племя: турки і татари,
В княжу добу вів історичний путь,
Твої земні артерії ведуть:
Рогатин, Галич і Коломия,
Як йшли на Русь орди Батия.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86359
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.07.2008
автор: М. Козакевич