Ой високая гора, біля неї вишня,
Кажуть люди на селі, що я дівка пишна,
Вже й піду прогуляюсь, її цвіт чарує,
Може стріну милого, серденько нудьгує.
При дорозі будяки, до спідниці липнуть,
Тож насправді парубки, як ворота скрипнуть,
Зустрічають з квітами, люблять присягались,
Ой, які б ви не були, нащо мені здались.
Тож все йду до вишеньки, вона, як хрещена,
Подарує мені цвіт, буду наречена,
Мій чорнявий, сужений, найкращий на світі,
Ми загубимось із ним у білім суцвіті.
Із лісочку пісенька лине сольов`їна,
Не ходіть же парубки, то ж тепер не вільна,
Покохала всім серцем, душенька співає,
Ой, яка ж, я раденька, він мене кохає.
2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2020
автор: Ніна Незламна