Не меланхолія. Ніяк.
Не нехіть. Не переутома.
Не метушливий зодіак.
Лиш спогади про світло дому.
Про дні, про тижні і роки,
Такі близькі – такі далекі,
Вже не на відстані руки,
А вже на відстані лелеки.
Дитячий сміх майне крилом,
Між абрикосів і горіхів –
Із казки вибігає гном,
Шугають ластівки з-під стріхи.
А уночі Чумацький Шлях,
Розсиплеться над літнім садом,
І заблукавши у зірках,
Ми чуємо Шахерезаду…
А потім - батьківський поріг,
Стежину нам охрестить мати.
На скронях висіявся сніг
(чи сивина, чи сіль утрати?)
Сідає сонце за плече.
Так тихо. Можна чути Бога.
Крізь пам'ять білий шум тече.
Травою криється дорога…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863671
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Стяг