Те небо сизе-сизе - шовк зими,
хоча й на неї не бува гарантій...
Думки так прагнуть білого. А ти...
Ти, зимо, вбрана у торішність мантій...
Зсірілих, дощових, без призми свят,-
отож мені тому і не ведеться!
Мабуть... Та знов слова вигулькують, летять.
Рятуючи, фантазія сміється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863691
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Іванюк Ірина