Я святкую життя після тьми горобиної ночі,
Що звисала, лякаючи чорними хмарами світ.
Прониза́ли палаючі стріли заплющені очі,
І пораненим змієм скажено ревів небозвід.
А розсе́рджений вітер додолу хилив деревину.
Та вона все пручалась, скрипіла, не падала ниць.
Я вдихала грозу, поринаючи в ніч крізь щілину.
Тихим стуком у серці озвалась одна з таємниць.
Я святкую життя, подароване зливою ночі.
Мов крізь пекло прорвалася чиста прозора вода.
Навіть перші краплини здались тріумфальні, пророчі.
Я святкую життя… Ясний промінь з-за гір вигляда.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863721
Рубрика: Нарис
дата надходження 05.02.2020
автор: Галина Брич