Покотилась, покотилась
Десь долиною луна,
Набирає вона сили,
Коли хтось небудь із нас
Голосно її покличе
І щось крикне навздогін,
Тоді чайкою кигиче
Та завзято б"є у дзвін.
Ще - затьохка соловейком,
Буйним вітром зашумить,
Навіть клекотом лелечим
Її чути якусь мить.
Вовком може завивати,
Задзюрчати потічком
І як пісня та крилата
Зазвучати над ліском.
Сміхом щирим забриніти,
Її плач також луна.
Скільки ж бо віків над світом
Все летить летить вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863736
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.02.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський