Остання путь

(Триптих)
                                                               Не  на  Рейні,  не  на  Марні…
                                                               П.  Г.  Тичина
           Раніше.
Як  скінчиться  шлях  людини,
В  дерев’яну  домовину
ЇЇ  тіло  покладуть
І  на  цвинтар  віднесуть.
На  обряді  ритуальнім
Прозвучать  слова  прощальні,
Занесуть  мерця  в  реєстр,
Похоронний  марш  оркестр
Журно,  з  трепетом  заграє,
Або  півча  заспіває,
Гроб  у  землю  закопають,  
Чарку  вип’ють,  сльози  втруть,
От  і  вся  остання  путь.
         А  тепер?
А  тепер,  коли  ховають,
Мітинг  траурний  скликають.
Потім  той,  хто  виступає,
Шлях  покійного  згадає:
І  яка  він  був  людина,
Чи  зростив  дочку  і  сина,
І  за  що  в  нього  медалі,
Ордени,  ну  і  так  далі.
На  майдані  ритуальнім,
Прозвучать  слова  прощальні,
Занесуть  мерця  в  реєстр,
«Грезы  Шумана»  оркестр
З  катафалка  переграє
Та  ще  півча  заспіває,
Гробу  землю  закопають,
Потім  смачно  пом’януть  –  
Ось  така  остання  путь.
…Не  у  Згурівці,  не  в  Сквирі
Хоронили  рекетира.  
Щось  вони  не  поділили
І  колеги  свого  вбили.
Був  той  похорон  помпезний,
Був  і  натовп  величезний,
Труби  мідні  гарно  грали,
Навіть  з  опери  співали.
А  над  гробом  виступали
Молоді,  міцні,  не  сиві
Та  здорові!  Та  красиві!
В  один  голос  та  щосили
Так  покійника  хвалили!
- Який  він  був  роботящий..
- Співробітник  якнайкращий…
- Був  учасником  змагання,
Перевиконав  завдання…
- У  найбільш  скрутні  моменти
Як  же  він  любив  клієнтів!
А  тепер  ось  вони  плачуть,
Бо  живого  не  побачать…
Слово  взяв  наш  симпатичний
Із  міліції  дільничний:
- Говорити  я  не  стану,
Про  покійника  погане,
Але  знали  навіть  мощі,
Те,  що  істина  дорожча.
А  крім  того,  зараз  гласність,
То  ж  дозвольте  внести  ясність.
Наш  покійник  як  родився,
Чесно  так  і  не  трудився,
Хуліганив  кілька  раз  він,
Кілька  літ  сидів  в  тюрязі,
Потім  наче  кинув  капость,
Та  піднявсь  у  вищу  якість:
Чи  бармен,  чи  ресторатор,
Чи  завмаг,  чи  орендатор  –  
Він  знімав  з  усіх  податок.
Катував  людей,  знущався,
Але  нам  не  подавався.
Не  трудившись  хотів  жити,
Та  прийшлося  так  скінчити.
На  підпитку,  ніс  як  жар,
Слово  взяв  ветеринар:
- Що  тут  довго  говорити?
Шкіру  зняти,  труп  зарити.
Рекетира  поховали,
Але  шкіру  не  знімали.

05.08.1989

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864101
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 08.02.2020
автор: САВИЧ