Вдих. Аромат вже давно обпалого листя, врізається в легені швидше, ніж ти встигаєш помітити його на потрісканому асфальті. Видих. Погляд падає на оголеність дерев, бачиш худе гілля, яке колише повітря туди-сюди, аби не було таким холодним, аби заспокоїлося. Звук резинових чобіт навіює спогади безтурботного дитинства, і на одну мить та калюжа, яка за декілька сантиметрів від тебе, шепоче: «Пригни до мене! Потупцюй! Лясни чобітьми, щоб всі навколо озирнулися!». Вдих. Утікаєш від цієї спокуси, бо ти прийшов сюди за іншим…за своїм осіннім наркотиком…за тим, що так легко відштовхнути, налякати. Видих. Заплющуєш очі, вимикаєш усі свої фізичні здібності, лягаєш на вологу, майже облисілу землю, забуваєш, де ти, хто ти, який ти, чи живий ти. Чуєш, як калатають груди пізньої осені, посміхаєшся, підіймаєш руки вгору і…вди-ха-єє-шшш запах отого забутого, затовченого людьми, зів’ялого листя. Тиша. Прийде відчуття, ніби час зупинився саме для тебе. Ти намацуєш щось між реальним та ірреальним, мов голодне дитя хапаєш його ( без різниці: руками, поглядом, ногами, серцем, душею), приносиш додому, сидиш декілька хвилин, поглинаєш у себе і починаєш творити. Чи… може жити?
Поки йтиме процес народження чогось невідомого, але такого прекрасного, то очі будуть блистіти, а руки тремтіти, а серце зупиниться! Що то було? М-м-мара? Благ-г-гословення? Чи…на-ат-т-хнення? Що далі з ним робити? Вдих-видих-вдих-видих. Мозок вимкнений, творить лише душа, яка за цей короткий проміжок часу увібрала в себе красу бурштинової осені. Осінь ось-ось готується до від’їзду, залишає зношений одяг, теплу напів холодну каву, недов’язаний светр і останні вперті листя на верхівках дерев, які відмовляються спадати. І навіть коли її не стане, в часи довгого застою буде звучати оте шалене калатання її грудей і руки потягнуться творити, сліпо, безтурботно, без вагань, без страху. Бо ти знайшов його сам, переродився завдяки йому і відчув оте ледь помітне, але таке прекрасне – видих пізньої осені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864137
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2020
автор: дівчина з третього поверху