По покосах збігло літо,
А по листю - осінь...
Дарувало літо - квіти,
Осінь: диво-просинь...
Зима якось підступила,-
З снігом і морозом...
Вже й лік часу загубила,
І капають сльози...
Цьогоріч зима й не зла,
Не пекла у вуха...
І завірюх також нема,
Вітер бува дмуха...
Ночі довгі, ну а дні
Занадто короткі...
В небі хмари затяжні,
І сни не солодкі...
Слава Богу, до кінця,
Зима наближається...
Чи послати нам гінця,
Щоб весни діждатися?..
Жду весни, щоб розтопила,
Сніги і морози,
До днів часу доточила,
Й висушила сльози...
Щоб садки знову розквітли,
Птахи повернулись,
Щоб і березень, і квітень,
Сонцем усміхнулись...
Солов"ї щоб заспівали,
Й кували зозулі...
Щоб людей в владі почули,
Й не давали дулі...
Щоб усе було гаразд,
У кожному домі...
Зійшов з влади тарарам,
В України долі...
Щоб всі наші негаразди,
Пошвидше минули...
І сьогодні, і назавжди,
Воєн більш не було...
По покосах літо збігло,
А по листю - осінь...
Хай зима уступить місце,
Весні прехорошій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864259
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.02.2020
автор: геометрія