Приніс поет насіння цілу жменю –
Звичайне чорне непримітне зе́рня.
Віддав усе, ще й вивернув кишеню:
«Посійте, хай квітує поміж терня,
Між колючками, будяками, між камінням,
Посіяти і в дикім полі треба…
Нехай за землю вчепиться корінням
Та високо здіймається до неба».
Поетові дари приймали радо,
Усе забрали чисто, до зернини.
Повірили – існує Ельдорадо:
Посієш зерна, а збереш перлини.
І сіється, і плодиться, квітує,
До світла пнеться темна насінина.
Радіє той, що зернами частує.
Насіння мудрості вирощує Людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864309
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.02.2020
автор: Галина Брич