Вітер в полі свище, низько гне калину,
Не минає лихо рідну Україну.
Рве її покрови, спину гне до долу,
А біда не сита допчеться по колу.
Сіють дощі хилі ядовиту воду,
Ллють отруту люту в голови народу.
Темні,чорні хвилі каламутять воду,
А в серцях крижини у жарку погоду.
Вже дубів немає, зломані гиляки,
Виють біля шляху чортові собаки.
Зголодніли ріки вже нема що пити,
Води засмерділись, руки не відмити.
Заливають в мізки позитиву море,
А свідомість темна на велике горе.
Хочеться пожити, бо ще сонце світить,
А реальність інша, каже вже не вспіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2020
автор: Олег Крушельницький