...здається часом -
лиш студена крига
і серце в ній
заковане навік...
Та джерельце тонким струмочком зрине,
розтопить стужу, крапне із повік
сльозою втоми,
щоб криштальний погляд,
умитий снігом
прожитих вагань,
знов ясно бачив
згубленого бога
та вів до мрії
між сліпих терзань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864608
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2020
автор: Мар’я Гафінець